Життя у випробуваннях і творчості: 135 років від дня народження Зінаїди Тулуб

28 листопада минає 135 років від дня народження української письменниці, поетеси, перекладачки та кіносценаристки Зінаїди Павлівни Тулуб (1890 – 1964). Її доля була сповнена випробувань, а значна частина творчої спадщини за життя письменниці була знищена цензурою.

Сімейне коріння та перші кроки в літературі

Зінаїда Тулуб народилася в родині юриста і літератора Павла Олександровича та письменниці Єлизавети Василівни. Прадіди письменниці були запорозькими козаками та полковниками, дід був кирило-мефодієвцем і приятелем Тараса Шевченка. Родина спілкувалася російською, хоча предки були україномовними.

Через хворобливість дівчини початкову освіту вона здобувала вдома, приділяючи особливу увагу французькій мові. Після успішних іспитів вона вступила до Київської жіночої гімназії та закінчила її екстерном у 1909 році. Література стала її життєвим шляхом: перші вірші Зінаїда писала ще у Таганрозі.

Навчалася на слов’янському відділенні історико-філологічного факультету Вищих жіночих курсів, захистила дисертацію по творчості Миколи Гоголя і здобула звання кандидата філологічних наук.

Творчий шлях та історична проза

Спершу Зінаїда Тулуб писала російською, проте під час Визвольних Змагань 1917 – 1921 років перейшла на українську мову. Справжнє визнання прийшло після публікації роману-дилогії «Людолови» (1934), який у 1937 році представили на всесвітній книжковій виставці в Парижі.

Цей роман став епопеєю української історичної прози, зокрема про життя гетьмана Петра Сагайдачного. Щоб написати його, письменниця об’їздила Україну та Крим, вивчала татарські й турецькі документи, переглянула архіви, прочитала 92 тисячі книжкових сторінок і дослідила близько 6 тисяч архівних документів.

Репресії та заслання

Другий том роману мав вийти в серпні 1937 року, але 4 липня письменницю заарештували як «активну учасницю контрреволюційної організації». Весь родинний архів було знищено. Військова колегія Верховного Суду СРСР засудила її до 10 років тюремного ув’язнення.

Зінаїда Тулуб відбувала покарання у ярославській тюрмі та таборі «Ельген» на Колимі, а після звільнення 1947 року була заслана до Казахстану. Особлива нарада НКВС у 1950 році перетворила заслання на безстрокове.

Попри це, письменниця зберегла гостроту розуму і письменницький хист. Вона створила роман та кіносценарій про заслання Тараса Шевченка «В степу безкраїм за Уралом».

Повернення та останні роки

У 1956 році Військова колегія Верховного Суду СРСР скасувала вирок «за відсутністю складу злочину». Письменниця повернулася до Києва, була поновлена у складі Спілки письменників, проте фізично була виснажена та хвора. Незадовго до смерті вона працювала над книгою «Моє життя» та повістю про діда Олександра Даниловича Тулуба, які не встигла завершити.

Зінаїда Тулуб померла 26 вересня 1964 року, залишивши по собі приклад мужності, стійкості і відданості літературі.

Докладніше ознайомитися з долею Зінаїди Тулуб та прочитати її роман «Людолови» можна у бібліотеці-філії №7 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ.