У Глобинській громаді попрощалися з двома полеглими Захисниками України

У Глобинській громаді провели в останню путь двох військовослужбовців, загибель яких підтвердила ДНК-експертиза, забезпечивши родинам та громаді підтвердження втрати Героїв.

27 жовтня Глобинська громада прощалася із Захисником України Андрієм Григоровичем Гончарем, який віддав своє життя за свободу та незалежність держави.

Андрій Григорович Гончар народився 13 грудня 1986 року в місті Остер Чернігівської області. Його дитячі роки пройшли в родинному теплі, серед людей, які відзначали його доброту, працьовитість і щирість. У 1993 році він пішов до першого класу місцевої школи №1 і закінчив її у 2003-му. Після школи Андрій працював у рідному лісництві на пилорамі, допомагаючи родині та розвиваючи любов до праці.

У 2006 році Андрія призвали до Української армії. Він служив у військах охорони командування Сухопутних військ, проявляючи дисципліну та відповідальність. Після демобілізації у 2008 році знову працював у лісовому господарстві. У 2013 році разом із мамою переїхав до Глобиного, де знайшов нових друзів, нове життя та нові сенси. Андрія знали як спокійного, доброзичливого та скромного чоловіка, який завжди допомагав іншим, любив природу, тварин, риболовлю та цікавився автомобілями.

25 травня 2024 року Андрій знову став до лав Збройних Сил України, служив на посаді стрільця-снайпера єгерського відділення. 7 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі села Галицинівка на Донеччині Андрій загинув. Протягом року його вважали зниклим безвісти, а ДНК-експертиза підтвердила його загибель.

28 жовтня громада провела в останню путь солдата Станіслава В’ячеславовича Максимика.

Станіслав В’ячеславович Максимик народився 13 серпня 1997 року в селі Степове у багатодітній родині як наймолодший із чотирьох дітей. Дитинство пройшло у селі Весела Долина, де він навчався у місцевій школі та Великокринківській ЗОШ І–ІІІ ступенів. Після навчання працював у ТОВ «Промінь-Лан», а згодом на Глобинському м’ясокомбінаті.

Станіслав уклав контракт зі Збройними Силами України і прослужив чотири роки, сумлінно виконуючи обов’язки та здобуваючи повагу серед побратимів. Після демобілізації він повернувся до цивільного життя, продовживши роботу на м’ясокомбінаті. 14 лютого 2023 року його мобілізували знову, він служив на посаді навідника відділення кулеметного взводу стрілецької роти, мав звання солдата.

Останній зв’язок із рідними відбувся 2 березня 2023 року. Після цього Станіслав вважався зниклим безвісти, а згодом експертиза ДНК підтвердила його загибель 9 березня 2023 року в районі населеного пункту Красногорівка Донецької області.

Вічна слава Героям!