Автор 
5 листопада у Хорольській громаді «на щиті» повернувся військовослужбовець Роман Вікторович Вакуленко, уродженець села Штомпелівка. Про трагічну подію повідомили у міській раді.
Траурна церемонія прощання відбулася того ж дня на площі скорботи біля пам’ятника Тараса Шевченка в місті Хорол. До жалобного заходу приєдналося бойове братерство Національної гвардії України.
Роман народився і певний час проживав у Штомпелівці з родиною, яка згодом переїхала на Сумщину. Там він закінчив дев’ять класів у школі села Гудими, нині Гудимівська гімназія. Після цього вступив до професійно-технічного училища №32 у місті Червонозаводське Лохвицького району, де здобув професії маляра, штукатура та лицювальника-плиточника. Після навчання працював за спеціальністю на будівельних та ремонтних об’єктах по всій Україні.
З початком повномасштабного вторгнення російської федерації Роман активно долучився до волонтерської діяльності: плетення маскувальних сіток у Хорольській гімназії, підвезення дров і піску на блокпости, підтримка військових та місцевої територіальної оборони. 22 березня 2022 року він став на військовий облік, а вже 28 березня був мобілізований до Національної гвардії України.
Вакуленко проходив службу рядовим солдатом на посаді стрільця-помічника кулеметника батальйону оперативного призначення, обслуговуючи бойові машини піхоти. У січні 2023 року захищав рубежі Донецької області, поблизу Великої Новосілки Волноваського району. З червня 2023 року служив у Кременчуці, охороняючи об’єкти критичної інфраструктури, а з 6 березня 2024 року був направлений на Запорізький напрямок, який став його останнім бойовим постом.
13 березня 2024 року під час виконання бойового завдання біля села Роботине Пологівського району Запорізької області Роман отримав тяжкі поранення від атаки ворожого FPV-дрона, що спричинило вибухову травму та опіки. Разом із ним у тому ж окопі перебував його побратим із Штомпелівки – Володимир Ковшов.
Під час обстрілу обидва намагалися вибратися до власних позицій і підтримати один одного. Роман загинув на місці, тоді як Володимир зміг вибратися, проте отримані травми виявилися несумісними з життям. Після тривалого лікування у військових госпіталях, зокрема в Польщі, Володимира Ковшова поховали 12 травня 2024 року на рідній землі.
Повернення Романа додому тривало понад рік і сім місяців. Лише завдяки ДНК-експертизі його особу вдалося підтвердити, і тепер Герой знайшов вічний спокій поруч із побратимом на Алеї Слави центрального кладовища Хорола.
Вічна пам’ять та шана Герою Роману Вакуленку!
Коментарі