Пенсія без паузи: як полтавка знайшла новий ритм життя після 60

Вихід на пенсію для Людмили Павлюк став не відпочинком, а випробуванням. Відчуття втрати й порожнечі зникло лише тоді, коли в її житті з’явився Університет третього віку.

Сьогодні вона навчається там уже шостий рік. І зупинятися не планує.

Свій стан після завершення трудової кар’єри Людмила згадує без прикрас. Кожен прохід повз колишнє підприємство закінчувався сльозами. Мрія про заслужений спокій швидко розбилася об реальність.

“Я відчула жахливу порожнечу, згадувала своїх колег, коли проходила повз своє підприємство — завжди плакала. І думала, як же я помилялася, коли мріяла про заслужений відпочинок.”

Поворотним моментом стала випадкова зустріч із подругою. Та поспішала не на справи, а на заняття. Їй було 65 років. Саме тоді Людмила вперше почула про Університет третього віку.

Рішення прийшло миттєво. Залишалося лише дочекатися початку навчального року.

За ці роки жінка пройшла кілька курсів із психології, що допомогло пережити особисті тривоги й стрес повномасштабної війни. Знання стали у пригоді не лише їй. Вона ділиться ними з доньками, які разом із родинами живуть неподалік зони бойових дій.

Згодом у розкладі з’явилися заняття з особистісного розвитку, арт-терапії, курс креативної пані та самодопомоги. Багато з того, що починалося як навчання, переросло в щоденну практику.

І в нове коло спілкування.

“Мені 66, але я не відчуваю своїх років. Коли приходиш в університет, усі ці роки залишаються за дверима, і ти відчуваєш себе молодим студентом. У мене з’явилося дуже багато друзів і задумів.”

Паралельно з навчанням Людмила знайшла ще один спосіб емоційного розвантаження. За порадою подруги вона взялася за плетіння прикрас із бісеру. Найбільше припали до душі гердани – традиційні українські нагрудні оздоби.

Один із них має назву “Мрія”. У візерунках – квіти, калина, лелека як символ родини. Кольори теж промовисті: червоний означає любов, чорний – землю й опору.

“Спочатку я робила прикраси для доньок і онучок – їх у мене п’ятеро. Потім почали цікавитися друзі, знайомі, знайомі знайомих. Тепер це ще й дохід до моєї пенсії.”

Університет третього віку став для неї не просто місцем навчання. Це простір, де пенсія перестає бути межею. І починається новий етап.