Постріл у вічність: як олімпійський шолом Владислава Гераскевича відкрив світові історію героя з Горішніх Плавнів

На Олімпійських іграх у Парижі український скелетоніст Владислав Гераскевич з’явився в особливому шоломі, що став маніфестом проти мовчання у спорті. Серед облич полеглих воїнів-спортсменів, зображених на захисному спорядженні, рідні впізнали Олексія Хабарова – легендарного стрільця з Полтавщини, який змінив спортивну гвинтівку на автомат.

Для родини Олексія поява його портрета на всесвітніх змаганнях стала повною несподіванкою. Його брат, Єгор Сукач, зізнається: жодних попередніх домовленостей не було, фото побачили випадково у стрічці новин. “Я впізнав його за секунду. Ця характерна поза – руки складені попереду”, – згадує Єгор. Цей жест Гераскевича став відповіддю на закиди про те, що “спорт поза політикою”, адже за кожною медаллю чи рекордом стоять люди, чиї життя обірвала війна.

Шлях Олексія Хабарова в кульовій стрільбі розпочався зі звичайного суперництва зі старшим братом. Проте учень швидко перевершив наставника: поки Єгор здобував звання майстра спорту, Олексій став майстром спорту міжнародного класу. Його спеціалізацією була стрільба з трьох положень – складний технічний вид, що вимагає залізної витримки.

• Багаторазовий чемпіон та призер національних першостей.
• Тріумфатор міжнародних турнірів.
• Рекордсмен України, чий результат у стрільбі з трьох положень (лежачи, стоячи, з коліна) не могли побити майже десять років.

«Для нього стрільба була не просто спортом – це була дисципліна, характер і спосіб мислення. Перед виходом на рубіж у нього ніби спрацьовував внутрішній “перемикач”: він відкидав емоції, ставав максимально сконцентрованим», – розповідає брат загиблого героя.

Олексій не просто влучно стріляв – він мріяв побудувати систему. У рідних Горішніх Плавнях він заснував спортивно-стрілецький клуб “Фенікс”. Це був проєкт, у який він вкладав не лише душу, а й усі ресурси, часто нехтуючи власним добробутом заради професійного екіпірування для дітей.

Він розумів: у великому спорті не можна чекати. Якщо дитина має талант, їй потрібен спеціальний костюм і професійна гвинтівка вже зараз. Олексій брав на себе борги та фінансові ризики, аби його вихованці мали шанс на перемогу.

Коли почалася повномасштабна війна, титулований спортсмен не залишився осторонь. У 2023 році він добровільно став до лав Збройних Сил України. Олексій служив у 33-й окремій механізованій бригаді. Його досвід і спокій допомагали виконувати складні завдання на гарячому Покровському напрямку.

Трагедія сталася 19 серпня 2025 року поблизу села Шахове. Олексій поїхав показати позицію, яку знав лише він, прагнучи максимально убезпечити побратимів. Ця поїздка стала для 30-річного воїна останньою. Життя талановитого тренера і чемпіона обірвалося під час виконання бойового завдання.

Сьогодні справу Олексія продовжує його родина та команда. Клуб “Фенікс” не припинив роботу: вихованці Хабарова продовжують тренуватися, виїжджають на змагання та готуються до нових стартів. Пам’ять про майстра живе не лише в олімпійських символах, а й у кожному влучному пострілі його учнів.