28 січня 1920 року зупинилося серце видатного полтавця, чиє ім’я назавжди вписане в пантеон українських класиків. Сьогодні, у 106 – ту річницю смерті Панаса Мирного, біля його могили знову зібралися ті, хто береже пам’ять про великого майстра.

Він не просто писав книги – він служив своєму народові, обравши літературу як головну зброю у боротьбі за національну ідентичність. Постать Мирного поєднувала в собі багато важливих граней:
- класик української літератури
- талановитий драматург та публіцист
- активний культурний і громадський діяч

До місця останнього спочинку письменника прийшли працівники його меморіального музею, а також педагоги та учні Полтавської гімназії №8, яка гордо носить ім’я літератора. Життєве кредо митця та його відданість українській культурі найкраще ілюструють власні слова автора:
«У мене одна думка – як би то нашу красну мову так високо підняти, як підняв її Шевченко в пісні. А чи я це зроблю, чи хто другий – для мене байдуже».
Для Полтави та всієї країни Панас Мирний залишається прикладом людини з великим серцем, яка понад усе ставила розвиток рідної мови та служіння своїй країні.










Коментарі