Полтавщина втратила ще вісьмох героїв, які загинули за Україну

На Полтавщині повідомили про загибель ще восьми військовослужбовців, які віддали життя, захищаючи Україну. Про сумні звістки сповістили громади, звідки родом воїни.

3 жовтня Кременчук попрощався із солдатом Олексієм Одейчуком. Йому було 39 років. У загиблого залишилися мати, батько та син.

Воїн загинув 14 серпня 2024 року на Донеччині під час виконання бойового завдання. Олексій до останнього залишався вірним Військовій присязі та Українському народові. Панахиду за загиблим відслужили у Свято-Миколаївському соборі, а поховали його на Свіштовському кладовищі поруч із побратимами, які також віддали життя на фронті.

У Великосорочинській громаді того ж дня провели в останню путь Ярослава Заріцького.

Ярослав Вікторович народився 1 серпня 1998 року в селищі Шишаки, згодом родина переїхала до села Мареничі Миргородського району. Навчався у Солонцівській школі, а пізніше — у Полив’янському навчально-виховному комплексі. Після училища працював електромонтером в агрофірмі «Зоря-Агро», а згодом — у підприємстві «Великосорочинське».

У 2021 році переїхав із цивільною дружиною та донькою до Великих Сорочинців. Через рік у сім’ї народилася ще одна дитина. Ярослава Заріцького мобілізували 5 липня 2024 року. Вже з 3 вересня він вважався зниклим безвісти. І лише після молекулярно-генетичної експертизи 26 вересня 2025 року вдалося підтвердити його загибель 3 вересня 2024 року.

У Пирятині 3 жовтня попрощалися із Євгенієм Боковим. Прощання відбулося і в його рідному селі Олександрівці. 36-річний військовий загинув 17 вересня 2024 року у бою під Вугледаром.

Євгеній народився 1 серпня 1988 року в Караганді (Казахстан), дитинство провів на Пирятинщині. Після навчання у Пирятинському ліцеї здобув фах інженера-будівельника в Полтавському політехнічному університеті. Працював керівником будівельних об’єктів, під його наглядом у Полтаві звели дитсадок, торговельний центр, фонтан і алеї. З початком повномасштабного вторгнення використовував свій досвід для зведення блокпостів. У квітні 2024 року став до лав Збройних Сил України.

У Євгенія залишилися батьки, дружина, донька та молодший брат.

25 вересня 2025 року під час служби пішов із життя Валерій Скомороха із Новогалещинської селищної ради. 6 жовтня його поховали на кладовищі в районі Геології.

Того ж дня у Шишацькій громаді повідомили про загибель Романа Солодуна 1990 року народження. 25 вересня 2025 року військовий загинув під час виконання службових обов’язків у Харківській області, проявивши мужність і стійкість. 1 жовтня його поховали у рідній громаді.

4 жовтня Горішні Плавні попрощалися з солдатом Володимиром Бойком.

Володимир Юрійович народився 4 травня 1970 року в російському місті Нікель, а дитинство провів у Комсомольську. Після навчання в технікумі працював машиністом дизельних екскаваторів, служив строкову службу, а у 1992–1993 роках брав участь у археологічній експедиції відомого історика Юрія Шилова.

Після початку широкомасштабної війни добровільно вступив до лав ЗСУ. Через наслідки пневмонії був звільнений за станом здоров’я у 2022 році. 2 жовтня 2025 року помер через тяжке хронічне захворювання. Був відданим батьком, дідусем і щирим другом, любив риболовлю та футбол, уболівав за «Гірник-Спорт». Поховали його з військовими почестями у Горішніх Плавнях.

До рідної Козельщини повернулося тіло загиблого воїна Олександра Боровіна. Стрілець-санітар загинув 13 жовтня 2024 року під час обстрілу поблизу Цукуриного на Донеччині. Його повернули після процедури репатріації тіл. Прощання з Героєм відбулося 7 жовтня.

Також стало відомо про загибель жителя Козельщинської громади Василя Філенка, стрільця спеціалізованої роти «Шквал». Він загинув від артилерійського обстрілу поблизу Тернової на Харківщині. Прощання відбулося 8 жовтня.