Автор 
У Великосорочинській громаді зібралися, щоб віддати останню шану двом землякам — воїнам, які загинули, захищаючи нашу державу. Про це повідомили на сторінці громади у соціальних мережах.
11 жовтня громада провела в останній шлях Героя — солдата Ангелін Владислав Вадимович. Він народився 6 вересня 1994 року в місті Красноармійськ Донецької області.
У 2001 році вступив до першого класу Красноармійської загальноосвітньої школи №12. Владислав відрізнявся працьовитістю, товариськістю, ввічливістю та доброзичливістю. Після школу вступив до Красноармійського педагогічного училища, де навчався за спеціальністю «початкова освіта», отримав кваліфікацію вчителя початкових класів та інформатики. Працював машиністом підземних установок на шахті.
28 березня 2024 року Владислав підписав контракт та став солдатом 3‑го зенітного ракетного відділення 1‑го зенітного ракетного взводу зенітно‑ракетно‑артилерійської батареї дивізіону.
Мати воїна, Оксана Василівна Ангелін, була змушена тікати від війни і 1 вересня 2024 року переїхала до Великосорочинської громади, оселившись у селі Велика Обухівка.
5 місяців на фронті захищав нашу державу, а під час відпустки відвідав маму у Великій Обухівці — був зачарований привітністю громади і вдячний, що мама тут у безпеці.
6 жовтня 2025 року поруч із населеним пунктом Миколайпілля Краматорського району Донецької області Владислав Ангелін загинув.
14 жовтня громада провела в останній шлях ще одного свого захисника — солдата Житнік Олександр Миколайович. Він народився 24 березня 1969 року в місті Стрий Львівської області. У 1973 році сім’я переїхала до Авдіївки Донецької області. У 1978 році він пішов до 1‑го класу Авдіївської школи №2. Згодом вступив до ПТУ, де отримав кваліфікацію електрика. З 1987 по 1989 роки проходив службу в армії, потім здобув спеціальність архітектора та займався підприємницькою діяльністю. У 2014 році разом із дружиною та донькою переїхав до села Великі Сорочинці. У 2016 році повернувся до Авдіївки, а з початком повномасштабного вторгнення – знову до Великих Сорочинців. У квітні 2024 року був призваний на службу за мобілізацією і мужньо виконував свій обов’язок. На жаль, 12 жовтня 2025 року серце Олександра зупинилося.
Обидва герої — люблячі батьки, вірні дружини, уважні сини. Серед побратимів і в громаді вони користувалися авторитетом, підтримували рідних і друзів, віддавали сили захисту рідної землі.
Вічна пам’ять Героям! Слава захисникам!
Коментарі