Ціна безсоння: як шкільний експеримент 1964 року зруйнував життя рекордсмена

Ренді Гарднер роками бореться з наслідками своєї юнацької самовпевненості. У 1997 році він неочікувано втратив здатність нормально спати. Тепер американець називає свій стан жорстокою кармічною розплатою за встановлений світовий рекорд. Це сталося через десятиліття після його тріумфу на науковій виставці.

Гарднер став живою легендою у віці 17 років. У грудні 1963 року він разом із друзями Брюсом Макалістером та Джо Марчіано шукав ідею для проєкту. Підлітки мріяли вразити журі на 10-му науковому ярмарку в Сан-Дієго. Спочатку хлопці хотіли досліджувати паранормальні явища. Згодом вони зосередилися на когнітивних здібностях.

Головною метою було перевершити досягнення радіо-діджея з Гаваїв. Той не спав 260 годин. Ренді Гарднер програв парі під час підкидання монети. Йому довелося стати піддослідним. “Ми були ідіотами”, – згадує ці події Брюс Макалістер. Молоді люди зовсім не усвідомлювали реальних ризиків для життя.

До експерименту швидко приєдналися фахівці зі Стенфорда та ВМС США. Доктор Вільям С. Демент та лейтенант-командир Джон Дж. Росс ретельно фіксували зміни. Батьки хлопця були серйозно налякані можливим летальним результатом. Наука тоді не знала межі людської витривалості. Це була небезпечна гра з невідомим.

Процес позбавлення сну виявився виснажливим катуванням. На третій день Ренді страждав від сильної нудоти. Потім почалися незворотні зміни у психіці. У хлопця виникли галюцинації, параноя та повна втрата короткочасної пам’яті. Йому було важко зосередитися на простих речах. Настрій підлітка постійно змінювався.

Реакція людського мозку на критичне недосипання

Дослідники помітили дивну адаптацію організму до навантажень. Поки Гарднер грав у баскетбол або боулінг, частина його мозку буквально спала. Сканування підтвердило, що окремі зони вимикалися почергово. Коли працювала ділянка для математичних розрахунків, зона реакцій перебувала в глибокому сні. Це дозволяло йому залишатися притомним. Мозок дрімав частинами.

Офіційний фініш марафону відбувся о 2-й годині ночі 8 січня 1964 року. Ренді Гарднер протримався без сну рівно 264 години. Він встановив новий світовий рекорд. Після завершення хлопець був вкрай дратівливим. Журналісти дратували його однотипними питаннями. Його негайно госпіталізували до військово-морського госпіталю.

Перший сон після рекорду тривав понад 14 годин. Лікарі не знайшли відхилень у його стані. Гарднер почувався розбитим, але швидко повернувся до звичного ритму. Йому не знадобилося багато часу на відновлення. Тріо друзів отримало перше місце на науковій виставці. Перемога здавалася абсолютною і безпечною.

Однак справжня хвороба проявилася лише через п’ятдесят років. Безсоння перетворило життя літнього чоловіка на постійне пекло. Він міг лежати в ліжку годинами заради 15 хвилин відпочинку. Це зробило його характер нестерпним. Гарднер став дуже запальним. Він визнав себе “непоправним невдахою”.

Довгострокова розплата за світове досягнення

Наслідки експерименту змусили змінити правила для всіх. Сьогодні “Книга рекордів Гіннеса” більше не реєструє такі досягнення. Безпека людей стала пріоритетом для організації. Останній зафіксований результат склав майже 19 днів. Фахівці застерігають від будь-яких спроб повторення подібного. Сон – це не місце для ігор.